You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.
| категорія: Інше

Чи покращує інструкторська робота спортивні результати


Інструктор як дійючий спортсмен

В середині XX століття американський вчений-педагог Едгар Дейл сформував цікаву концепцію найефективніших прийомів навчання. Дейл довів, що прослуховування лекцій є найбільш неефективним методом засвоєння матеріалу, в той час як проведення таких лекцій дозволяє запам'ятовувати до 90% матеріалу.

Більш детально читайте за посиланням

Чи працює теорія Дейла в стрільбі ? Чи мають переваги інструктори зі стрільби перед тими кого вони навчають ?

Наша відповідь на це питання неоднозначна: іноді ТАК, іноді НІ. Для того щоб розібратись де в нас ТАК, а де в нас НІ необхідно відокремити два аспекти розуміння цього питання.

Аспект 1. Чи розуміють інструктори краще теоретичну та технічну частину завдяки свої діяльності ? Тобто, чи розширюється їх розуміння техніки вірного виконання того чи іншого елементу, чи помічають вони більше помилок при виконанні стрілецьких вправ та т.п.

Аспект 2. Чи мають інструктори переваги в своєму особистому спортивному прогресі завдяки навчанням які вони проводять ? Тобто, хто скоріше прогресує інструктор чи той кого він навчає.


1. В першому варіанті в нас однозначна відповідь: ТАК. Як і сама розробка стрілецьких занять (семінар, майстер клас, тренування тощо) так і їх проведення значно розширює стрілецький світогляд інструктора. Коли ми працюємо над створенням нового матеріалу, а особливо коли впроваджуємо його на своїх заняттях, ми відкриваємо для себе багато нового, корисного, а іноді навіть парадоксального.

Головне в такій діяльності додержуватись навчальної спортивної методології та чітко слідувати прийомам освоєння нових знань. Оскільки в цьому випадку суб'єкт дослідження (інструктор) є примітивнішим за своїм розвитком за досліджуваний об'єкт (практична стрільба). Якщо сказати метафорично то коли ви йдете по безмежно великому засніженому полю вам треба чітко слідувати компасу, а не інтуїції. Але це вже трошки інша історія.

Отже, наша думка з приводу першого аспекту поставленого питання однозначна: так, інструкторська діяльність допомагає кращому розумінню практичної стрільби взагалі та окремих її елементів зокрема.


2. Другий аспект — спортивний прогрес.

В цьому випадку ми маємо два варіанти відповіді. Варіант перший — коли інструктор окремо проводить заняття для слухачів, а окремо тренування особисто для себе.

І другий варіант коли єдиним або переважним способом тренування є демонстрація стрілецьких елементів для своїх “підопічних” або спільні групові тренування коли інструктор тренується зі своїми товаришами, але при цьому виконує роль старшого на тренуванні, тобто визначає що і як робити та фактично проводить це тренування.

В першому випадку, коли інструктор розділяє “мух від котлет”, інструкторська діяльність буде тільки допомагати в особистих тренуваннях.


Ми вже частково торкались цієї теми в нашій статті “Яким має бути інструктор з практичної стрільби” - читайте за посиланням


В другому ж випадку, як би це парадоксально не звучало, рівень індивідуальної стрілецької майстерності, в розумінні практичної стрільби, буде поступово знижуватись.

На нашу думку це трапляється через наступні причини.

По-перше, інструктор проводячи заняття не відпрацьовує стрілецькі елементи, а демонструє їх, тобто показує слухачам як правильно виконати певний рух чи маніпуляцію. В демонстрації головним є технічна грамотність та чітка техніка, а не прогрес результатів. Оскільки важливо щоб люди зрозуміли як робити правильно, а для цього надмірна швидкість не тільки не потрібна, а й навіть шкідлива. Отже, таким чином інструктор звикає робити всі стрілецькі вправи в темпі демонстрації, а не тренування/змагання. І це спочатку призупиняє ріст спортивних результатів, а потім призводить до регресу.

По-друге, навіть коли інструктор намагається включити до програми навчання власне тренування, тобто спробувати виконати вправу на межі своїх можливостей, виконати (відпрацювати) декілька разів один елемент, тощо, це все-одно не дасть значних результатів. Оскільки це буде носити епізодичний характер, а результат буде порівнюватись з результатами слухачів, що знову ж таки буде сприяти падінню спортивних кондицій інструктора.

По-третє, діяльність інструктора часто “переповзає” з тренувань на змагання, в яких бере учать інструктор. Тобто інструктор де-факто продовжує навчати тих хто відвідує його заняття навіть під час змагань, що безумовно дуже відволікає від матчу та суттєво погіршує фінальний результат інструктора як учасника змагань.

Це найбільш значущі причини такого явища як регрес спортивних кондицій інструктора, хоча це питання є безумовно більш складним та має ряд виключень.


Підводячи підсумок хочемо додати, що в цілому діяльність інструктора сприяє розвитку стрільця, але при цьому все треба робити раціонально: власні тренування окремо, проведення занять/семінарів окремо.