Зброя в Канаді - Пан Америка Блог

Привіт друзі!

Мене звати Павло і я, разом з паном Ігорем та нашими дружинами, пані Юлею та пані Іриною, є авторами проекту SHOOTING SCHOOL Z&P GROUP. Ми розповідаємо про зброю, практичну стрільбу та все що пов'язано з цими речами. Сподіваюсь наші напрацювання, що зібрані на цьому сайті, є корисними та цікавими для вас.

В 2017 я переїхав до Канади та вже встиг здобути цікавий досвід під час отримання збройової ліцензії (PAL) та участі в громадській організації із захисту прав власників зброї Канади (CCFR). Гадаю ця інформація може бути цікавою для українських стрільців, а тому, спробую поділитись цими надбаннями на сторінках нашого сайту.

Перед вами перша публікація з серії PAN AMERICA BLOG — УКРАЇНСЬКІ БАЙКИ З ПРИСМАКОМ КЛЕНОВОГО СИРОПУ де я розповідаю про своє стрілецьке життя в Канаді, нюанси збройового законодавства, організацію тренувань, проведення занять та участь в змаганнях.

Отже, влаштовуйтесь зручніше, рихтуйте собі горнятко чаю чи кави і ми починаємо нашу першу байку. З неї ви дізнаєтесь про поневіряння простого українського козака, що прагне відновити своє право на володіння зброєю. Бо без зброї, погодьтесь, то вже зовсім і не козак, а бозна що ...

Перша байка

ОТРИМАННЯ ЗБРОЙОВОЇ ЛІЦЕНЗІЇ

Першою перепоною на моєму шляху до збройової ліцензії стала правова прогалина* законодавства Канади. З однієї сторони, закон не забороняє нерезиденту країни, себто мені, бути власником зброї, а з іншої, він ніде не згадує якусь особливу процедуру, а вона, погодьтесь, має бути. Одночасно, здоровий глузд підказував, що це якось підозріло коли людина відразу після аеропорту прибуває до поліції та просить видати дозвіл на придбання рушниці / пістолету / карабіну та набоїв.

Тому спочатку я вирішив отримати такий-собі джентльменський набір цивільних документів: посвідчення водія, державну медичну страховку, довідку про постійну роботу, кредитну картку. А вже після цього бігти і просити збройову ліцензію. Вся ця метушня з документами взяла не менше року і щоб не сидіти без діла я пішов до поліційного відділку розпитати що воно і як. І це була моя перша помилка. На всі мої запитання я отримував відповіді типу: за відсутності наявності причин які перешкоджають вам володіти зброєю ви не обмежені в праві клопотати про надання вам такого дозволу. Саме так, в Канаді ви клопочете про надання вам такої привілеї і не факт що вам її нададуть. Наявність підстав для подачі документів ви визначаєте самостійно, в разі невдалої спроби гроші за розгляд не повертаються, документи наступного разу також доведеться збирати з нуля.

Ця беззмістовна розмова в поліції зрештою коштувала мені 90$. За що з мене взяли гроші? Просто я попросив дати мені якусь довідку що я не маю перешкод для отримання ліцензії, а оскільки такої довідки в природі не існує, мені продали довідку про відсутність судимості і саме ця довідка коштує 90$. Я подумав що з такою довідкою, діло піде швидше, крім того, мені просто хотілось зробити щось, що наблизить омріяну ліцензію з красивою назвою PAL. Ось цей документ.

Запам'ятайте цю довідку, а також запам'ятайте що вона для отримання ліцензії не потрібна. Не потрібна від слова ВЗАГАЛІ. Гордий напис FIREARMS LICENSE працівник поліції зробив на моє прохання, але гумор в тому що в Канаді не існує документу з такою назвою, збройова ліцензія називається: The Possession and Acquisition Licence або просто PAL. Їдемо далі.

Далі я прийняв мудре рішення діяти з встановленою процедурою і вже коли підійде час подавати документи на отримання ліцензії, спробувати ще раз з'ясувати чи може нерезидент отримувати ліцензію. Насправді процедура вкрай проста: ви проходите курс з безпеки, здаєте простенький тест і подаєте вашу анкету на розгляд до поліції. Далі вам видають або не видають ліцензію. Все.

Але є одне але і це але — паузи очікування. Ні не так, ось так: ПАУЗИ ОЧІКУВАННЯ. Ти здав тест і вже знаєш його результат, але ти маєш чекати мінімум місяць (!) щоб “отримати” результати, ти зібрав комплект документів і подався — чекай кілька місяців незалежно від завантаженості поліції, замовив і оплатив свій пістолет — чекай кілька місяців ... Як мені пояснив інструктор з безпеки, таким чином канадська влада здійснює профілактику суїцидів. Ну тобто з такими темпами видачі зброї потенційний самогубець передумає вбивати себе (або помре природною смертю). Я кілька разів чув такий жарт: купити зброю в Канаді легко але довго. Це не жарт.

Отже, далі я записався на курси з безпеки, причому відразу на два: пістолет та рушниця/карабін. Місяць очікування і заняття відбулись. Всі тести здав. Мені пощастило що обидва заняття проходили одними вихідними в одного інструктора. Ці тести проводять цивільні інструктори, які мають відповідну ліцензії від держави. Працюють аналогічно до наших інструкторів-ФОПів, але мають спеціальний дозвіл на проведення занять. Мого інструктора звали Jim Irving, він живе приблизно 60 км від Оттави, в лісистій місцевості і найближчий житловий будинок від його оселі розташований десь за 5 км. В своєму підвалі він обладнав навчальну кімнату, а на задньому дворі планує зробити стрільбище і зараз іде процедура оформлення документів.

Курси в цілому цікаві, за форматом трохи схожі на заняття на членство МКПС чи суддівські семінари. Тести є нескладним, але варто почитати посібник перед заняттями бо є достатньо багато термінів які я почув вперше, або не знав точно різницю між певними частинами зброї. Особливо розповідати немає чого, але щоб ви могли зануритись в атмосферу занять ось кілька штрихів.

Під час занять слухачі не стріляють, але розглядають різні зразки вогнепальної зброї. Вся зброя це особиста (приватна) зброя інструктора. Я нарахував більше 40 одиниць. Серед цікавинок: ковбойські револьвери (одинарної дії), багато короткостволу в калібрах магнум від .030” до .045”, карабіни знані як “скобою Генрі” виготовлені на початку 20 століття, дульнозарядна зброя, різні мисливські однозарядні рушниці, тощо.

В групі першого дня (рушниця-карабін) було чоловік 10 які до цього не були власниками зброї. Наступного дня, здається, було чоловік 9 і половина з них вже мала ліцензії, проте хотіли розширити їх для купівлі пістолетів/револьверів. На початку першого дня інструктор, для налагодження контакту з аудиторією, запитував які в нас мотиви для купівлі зброї та чи маємо досвід користування зброєю. Більшість відповідей були типу: “Я думаю мені це подобається, мені в дитинстві батько давав стрельнути” і тому подібні варіації.

Я сів за останню парту і не хотів привертати увагу, по-перше, незрозуміла ситуація з резиденством Канади, по-друге, на той час моя англійська була в не найкращому стані і здача тестів трохи психологічно напружувала мене. Проте черга дійшла і до мене, я сказав що маю безперервний досвід користування з 2000 року, а ліцензія потрібна бо люблю стріляти. Всі слухачі розвернулись до мене і інструктор відчув що втрачає аудиторію, але чомусь продовжив оці непотрібні запитання: “Що, де, як?” і я розповів коротко, наскільки це було можливим.

В ході цього “смол току” я з подивом з'ясував що інструктор не знає що таке IPSC (!). Точніше так, інструктор не знав що таке “Ай-Пі-Ес-Сі”, на мою фразу “I've been member of IPSC since 2009” він широко розплющив очі і перепитав чого саме я був member. Я подумав: “Приїхали ...”, канадський інструктор зі стрільби не знає що таке “Ай-Пі-Ес-Сі”. Коротше кажучи: вони вимовляють це як “Іпсік”, а замість слова member кажуть Black Badge.

Я погодився і сказав що на “їхні гроші” я мабуть і є Black Badge, що змусило всіх присутніх з повагою похитати головою. А під час перерви один хлопець підійшов знайомитись і сказав що він морський піхотинець та хоче придбати AR-15. Також він запитав що я думаю з приводу Арки на що я відповів, що особливих думок не маю, бо хоча і мав власну Арку в Україні проте не мав часу з неї стріляти, так само як не встиг нормально попрацювати зі своїм АКМом. Не впевнений що він мені повірив, але то вже не мої проблеми.

В цілому заняття мені дуже сподобалось. Багато зразків зброї я не просто вперше тримав в руках, а навіть не знав що подібна зброя (існує?), ну чи бодай користується популярністю. Я думав що така зброя просто стоїть на полицях магазинів для асортименту. Як виявилось в Північній Америці є цілий рух шанувальників чорного пороху та дульнозарядних рушниць і пістолетів. Також особливою повагою користується вся зброя котру можна умовно віднести до WILD WEST STYLE, вже згадував що вперше тримав в руках Single action revolver. Також я не знав що в Канаді є легальні власники автоматичної зброї, а індіанці (правильно казати — корінне населення або Native Americans/Canadians) не мають вікового обмеження для отримання збройової ліцензії. Тобто як тільки нащадок Ірокезів чи Навахо може тримати зброю в руках, він теоретично може отримати Minor Gun License. Також для них не діє ряд мисливських заборон, проте, на жаль, велика частина корінного населення віддає перевагу державним соцвиплатам та алкоголю. Справжніх нащадків треба шукати на півночі, але це плани на майбутнє.

Коли в нас були перерви виявилось що більшість слухачів не палить, на відміну від інструктора, і користуючись цим я занурив усіх в далекий і невідомий для них світ української практичної стрільби. Я їм включав відео на ютубі, показував виступ збірної на Чемпіонаті Світу у Франції, показував ролики з Українських Рушниць та Чемпіонатів/Кубків України. Коли інструктор повернувся з перекуру його вразили яскраві декорації французького матчу, на що я пояснив: “Ви ще не бачили нормальних українських матчів”. І взагалі сказав що від тепер життя канадської збройової спільноти почне змінюватись. Знаю, трохи зухвало, але хай розуміють що українізація збройової Канади процес невідворотний.

В принципі це все що запам'яталось з цих курсів, 3 з чотирьох тестів здав на 100 зі 100, один на 92 зі 100 (не зрозумів пару запитань). Результати вам кажуть одразу, тобто ви знаєте одразу що у вас все добре, але вам ніхто не віддає ваші примірники тестів які ви маєте подати для отримання ліцензії. Всі ці папірці інструктор передає комусь на перевірку і лише за місяць-півтора ви їх отримаєте поштою. Йдемо далі.

Наступним кроком стало заповнення анкети-запиту на отримання ліцензії та збір необхідних документів. Тут все ніби просто окрім того пункту що вам треба двоє мешканців Канади які можуть надати вам рекомендації та засвідчити вашу добропорядність. Крім того, ці люди мають знати вас не менше 3 років. Знайти людей які готові дати рекомендацію не так важко, але як знайти тих хто знає тебе три роки якщо ти живеш в Канаді лише два ? Але не все так страшно, зрештою знайшов людей з якими перетинався в Україні і на моє щастя вони погодились підписати мою анкету. Фотокартки і т.п. не є проблемою, але далі почалось цікаве.

Мій план спочатку збирати документи і потім вже з'ясовувати чи маю я право на зброю — виявився вдалим, бо саме від інструктора я отримав нотатник з покроковими коментарями де згадувались нерезиденти в одному з пунктів. Але проблема в тому що зміст цього речення не міг зрозуміти ні я, ні інструктор, ні навіть робітник офісу поліції. Там було написано таке: “If you are non-resident of Canada you must obtain a letter of good conduct issued by your local or state police”. А тепер поясніть мені де тут слово Country або хоч щось що б натякнуло мені що я маю принести довідку з України. Додайте до того що я вже придбав за 90$ довідку в найближчому поліційному відділку з гордим написом FIREARMS LICENSE.

Я спочатку був впевнений що локальна поліція це відділок поліції біля мого будинку. Проте поки я збирав документи сумніви не покидали мене і вчергове відвідавши поліцію я зрозумів що вони мені втулили першу-ліпшу довідку аби я відчепився, а якщо я готовий заплатити ще 90$ то в графі “Reason for request” вони напишуть будь-які слова, адже їм байдуже що там писати, це просто моє пояснення навіщо я прошу довідку. З чергового спілкування з поліцейськими я все таки зробив для себе висновки що свою заяву можна підкріпити і іншими документами.

Після цього я пішов шляхом “Багато не мало”. Я взяв в УР МКПС довідку що я найбезпечніший стрілець світу і взагалі молодець, я роздрукував таблиці учасників іноземних матчів з моїм прізвищем, я скопіював всі картки МКПС та українських федерацій, організацій, дозволів і т.п., що мало хоч якесь відношення до володіння зброєю. Крім того, звернувся до Консульського відділу України в Оттаві і попросив довідку про несудиміть, це також затягнулось на місяць, але я думаю що це саме те що від мене очікувала влада Канади — лист від консула що зі мною все ОК. Але впевненим бути не можу оскільки за весь цей час мені ніхто і ніде не дав чіткої відповіді.

З купою сумнівів я таки спакував все це щастя до конверту який мені (увага!) видав інструктор, тобто там вже була адреса поліції куди я маю все це відправити. Шанс на помилку [0]. Я лише дописав зворотню адресу (ну не можу я відіслати екземпляр результатів свого тесту без зворотньої адреси) і відправив. І ви не повірите, вже за кілька днів я отримав листа від поліції ... Хоча ні, я отримав того самого листа якого відправляв. Знову не зрозуміли ? Працівники пошти переплутали адреси і подумали що лист не від мене до поліції, а навпаки.

Відчуваю як хтось з уважних читачів зауважить: “Ну так звісно, ти ж написав свою адресу в правому нижньому кутку ха-ха-ха”. Поясню, я запитав у працівника пошти з цього приводу, я пояснив що лівий верхній кут зайнятий назвою поліції з їхнім гербом, що саме тому я дрібненько приписав свою адресу внизу. На це працівник пошти сказав: “That's fine.” А я що? Йому файно то й мені файно. Виявилось не дуже файно, але дякую хоч документи повернули.

Далі я купив найдорожче експрес відправлення і почав чекати. І чекав я довго. Кілька місяців. Одночасно я перевіряв статус моєї заявки на сайті. І ось, в один прекрасний день на моїй сторінці з'явився довгоочікуваний запис, що моя ліцензія випущена. А тепер вгадайте через скільки часу я отримав ліцензію ? Місяць, два ? П'ять не хочете ?! А як з приводу того що через місяць, коли я не витримав і подзвонив, мені сказали не хвилюйтесь все йде добре. Коли я почекав ще місяць мені сказали, що зазвичай люди вже отримують в такі строки, але є проблема ... увага: в них зламався принтер. Ще раз, видачею ліцензій займається не проста поліція, а федеральна служба The Royal Canadian Mounted Police. Не можу чітко вам окреслити їх повноваження, але це не МВС України, це суміш МВС і СБУ. І от уявіть що мені дзвонять з єдиного офісу Канади який займається видачею ліцензій і кажуть: в нас зламався принтер, ліцензії немає. Що б ви подумали? Я подумав що це якась антитерористична розробка, я не міг повірити розповідям про єдиний принтер і вирішив чекати. Так я чекав майже два місяці, а потім знову не витримав і подзвонив. Знаєте що вони мені сказали? Ну поки ви думаєте перегляньте наступне фото ...

Вони загубили мою ліцензію. Так, найкрутіша поліція Канади, трястя їхній матері, не тільки не має нормального принтера, вони ще й загубили мою ліцензію.

Телефоную:

“І що далі ?”, - запитую я.

“Ми вам надрукуємо нову”, - сказала дівчина-поліцейська.

“Скільки чекати ?”, - запитав я.

“Тиждень”, - відповіла дівчина.

“Я вам вірю, щиро дякую на за вашу допомогу”, - з іронією відповів я і поклав слухавку.

Ліцензія прийшла рівно за 7 днів.

Я не письменник щоб описати мої емоції, але до цих пір я зберігаю ліцензію окремо від основної маси документів, тримаю її в пакеті на zip-lock (хоча вона пластикова) і беру виключно у випадках передбачених законом. А коли я забуваю де я її переховав, дружина одразу каже: “Я твою ліцензію не брала”.

Далі я поїхав на стрільбище, оскільки для купівлі короткоствольної зброї необхідно бути членом стрілецького клубу, а точніше ти маєш підтвердити що в тебе є доступ на стрільбище чи тир. З однієї сторони логічно: з короткостволом полювати не можна, тоді покажи де ти зібрався стріляти. Хоча з іншої сторони, взагалі не логічно: в Канадському законодавстві є навіть термін колекціонер, а якщо я дійсно колекціонер, навіщо мені стріляти? Ну та то не суттєво, оскільки мені дійсно потрібно мати місце для тренувань.

Стрільбище я знайшов ще у 2016 році коли вперше приїхав як турист до Канади, а тому проблем не мали виникнути. Не мали, але виникли. Після другого візиту я лише знайшов секретну людину яка займається практичною стрільбою на стрільбищі. Цю людину я шукав оскільки загальні послуги стрільбища обмежені бенчрестом, стендом і статичною кульовою стрільбою на 15- 25м. На перший мій е-лист цей чоловік відповів дуже люб'язно і сказав що радий що хтось хоче долучитись до стрільців-практиків. Також він відповів що їхня тусовка збирається у неділю зранку. “Вже не погано”, - подумав я. Розвиваю успіх і запитую чи можна приїхати в найближчу неділю. І тут почалось: в цю неділю ні, в наступну свято, а потім вже зима скоро (це був початок жовтня) і може краще зустрітись весною — тобто через півроку. Я зрозумів, що з таким запалом його весна почнеться не раніше травня і вирушив на пошуки нового стрільбища.

Наступне стрільбище хоча і розташовувалось за 50км від мого дому проте мало чіткі і зрозумілі правила. Ти платиш 400$ на рік і можеш відвідувати рубежі в будь який час без обмежень в часі. Так я швиденько пройшов вступні курси до Східно-Онтарійського Стрілецького Клубу або EOSC (членство обов'язкова вимога) і пішов спілкуватись з директором цього закладу. Я пояснив що я шукаю і як я можу бути корисним для них. Тобто: МКПС рушниця, треба укриття і метал, готовий вкинути свої гроші, приведу за собою групу людей але прошу лояльність в певних моментах. І знову мені Канада (в особі Рейндж Майстру) сказала: не поспішай.

Яка рушниця!? Який метал!? Який Шотган-МКПС ?! З рушниці по металу можна стріляти тільки на 100 метрів. Я запитав яким чином можна шротом (Birdshot) стріляти на 100м, ну тобто стріляти можна, а який сенс? На що отримав лаконічну відповідь: у нас правила для карабіну, а для рушниці правил немає, а тому читай правила для карабіну - 100м. Я ще раз спробував пояснити що в кульову стрільбу з рушниці на 100м я ще повірити можу, але шріт #6 який долаючи час і простір збиває металеву тарілку — це якась фантастика. Також я пояснив що маю певне відношення до стрільби з рушниці і можу гарантувати, що стрільба шротом по металу на 8-10 метрів це досить безпечна забава.

Мої аргументи мали ефект шроту випущеного в металеву тарілку на 100м.

“Так що мені робити ?! Я хочу стріляти МКПС!” - , запитав я.

І отримав відповідь: “Хочеш МКПС — купуй пістолет”.

“Тобто з пістолету в метал стріляти можна ?”, - уточнив я.

“З пістолету можна” - відповів чоловік.

“Тобто пістолет/револьвер не зважаючи на калібр це безпечно, а рушниця ніт” - остання надія гасла в моєму серці.

“Бачиш, а ти вже зрозумів наші правила. Не журись, якщо цікаво можеш стати членом асоціації стрільців-ковбоїв і вони стріляють з рушниці по металу” - спробував мене заспокоїти Рейндж Майстер

“Добре, піду куплю широкополого капелюха” - спробував пожартувати я.

Таким чином всі випробування були подолані, аж раптом в нашу історію в медичній масці і в гумових рукавичках вривається COVID-19. Стрільбища закриваються, а продаж короткоствольної зброї призупиняється . . .

Я думаю ви зрозуміли загальну картину з отриманням збройової ліцензії в Канаді і я не бачу сенсу в деталях описувати як я ще кілька місяців чекав пістолет, після того я його оплатив в місцевому Кабеласі. Тому давайте скористаємося магією монтажу і ось цей довгоочікуваний момент настав: тада-а-а-а-ам Girson M28 по акції вихопив за 300 канадських долярів (6000 грн). І наша перша байка добігає свого завершення, але в кожній байці має бути мораль.

. . .

Ідея поїхати до Північної Америки і трошки постріляти (в сенсі спортивних змагань) захопила мене досить давно. Саме тоді ми розробили двомовні сайти Z&P Group. За цей час зроблено не мало, але багато всього ще попереду.

Мої особисті плани на наступні 3-5 років: Ґрунтовно зайнятись пістолетом. Трошки відновитись в рушниці. Можливо спробувати помпу. Збудувати український осередок зі стрільби та готувати підґрунтя для проведення Українських Рушниць в Канаді.

Ну а там подивимось.

ЗДОБУТА ІНФОРМАЦІЯ

Зброя, яку може купувати населення Канади, ділиться на дві групи: вільного обігу (non-restricted) та обмеженого обігу (restricted). До зброї вільного обігу відноситься більшість рушниць, карабінів та іншої довгої зброї, а пістолети/револьвери, відповідно, є зброєю обмеженого обігу. Також до обмеженої зброї віднесено деякі напівавтоматичні карабіни та рушниці за параметром довжини. Розподіл настільки заплутаний та має таку кількість уточнень що я вирішив просто не наводити його. Кому дуже цікаво ось посилання.

Окрім того, в Канаді існує третя категорія: заборонена зброя (prohibitet), це автоматична зброя яка перебуває у власності цивільних осіб. Проте, така зброя не може бути придбана, а нею володіє лише обмежено коло громадян Канади. Також до забороненої зброї відносяться пістолета та револьвери зі стволом 105 мм або менше. Саундмодератори є забороненим приладдям.

Ліцензію на зброю (PAL - The Possession and Acquisition Licence) може отримати мешканець Канади старший за 18 років, за умови виконання певної процедури та відсутності обставин що забороняють йому володіти зброєю. Для отримання ліцензії зовсім не обов'язково бути громадянином Канади, більш того, власником зброї в Канаді може стати навіть тимчасовий резидент.

Підлітки віком від 12 до 17 років можуть отримати так звану мінорну ліцензію. За цим документом підліток має право користуватись зброєю вільного обігу, яку їм може передати будь-який законний власник. Крім того, за мінорною ліцензію підліток може купувати набої. Діти корінних народів Америки, в окремих випадках, можуть отримати мінорну ліцензію у віці до 12 років.

Перший крок в отриманні вашої ліцензії це реєстрація на курси зі збройової безпеки. Якщо ви бажаєте стати власником лише зброї вільного обігу тоді вам потрібно пройти лише одне заняття (CFSC - Canadian Firearms Safety Course). У випадку зі зброєю з обмеженим обігом вам доведеться пройти два: CFSC + CRFSC. Кожен курс триває один день та займає від 6 до 10 годин, це залежить від кількості слухачів. Там же ви проходите нескладні тести і через місяць вам поштою прийдуть папери. Ви отримаєте два екземпляри кожного тесту, УВАГА — один екземпляр ви залишаєте собі, а другий відправляєте до поліції разом із заявою на отримання ліцензії.

Поки чекаєте паперів CFSC + CRFSC збирайте документи та заповнюйте анкету. Не забудьте що вам потрібні рекомендації двох мешканців Канади (не обов'язково резидентів), їх рекомендації вписуються у відповідний розділ анкети. Решта розділів не викличе у вас складнощів.

Якщо ви не є постійним резидентом Канади, або ви постійний резидент Канади але приїхали до Канади менше 5 років тому — вам потрібен лист від Консульства про відсутність судимості. Її виготовлення займає кілька тижнів тому йдіть отримувати її відразу після здачі CFSC + CRFSC.

Фото виготовляйте в найближчому Stapels або Shopers Drug Mart. Не пошкодуйте 20$ баксів щоб потім не було запитань. Попросіть щоб на звороті не ставили штамп, оскільки у вас буде спеціальна наліпка з ім'ям та підтвердженням особи.

Складайте документи до конверту. Раджу купити нормальний конверт Canadian Express щоб не було так як було в мене. Відправляйте і перевіряйте ваш статус на сайті. Як тільки побачите що ліцензія випущена чекайте пару тижнів і дзвоніть. Далі дійте по ситуації.

Умови зберігання зброї є досить не чіткими і мають багато суб'єктивних визначень типу: власник зброї має вжити достатніх заходів для забезпечення надійного зберігання зброї. Або: набої не мають зберігатись в легкодоступному місці. З цього приводу точиться цілий ряд дискусій, але загальна думка така, що краще вжити якнайбільше заходів для забезпечення надійного зберігання. В ідеалі це наявність збройового сейфу (не плутати зі збройовою шафою) та утримання набоїв в ящиках які закриваються на замок.

Як тільки отримаєте ліцензію йдіть на стрільбище та у магазин зброї. Якщо ви плануєте купувати Restricted то відразу прямуйте до крамниці бо вам доведеться ще чекати. Якщо Non- Restricted то домовляйтесь про стрільбище, адже рушницю/карабін вам віддадуть відразу після купівлі.

Цікавий момент. Я читав інформацію що ви не можете купити Restricted поки ви не маєте членства якогось стрілецького клубу. Це хибна або застаріла інформація, особисто в мене в Cabelas жодного разу не запитали про це, ані при купівлі зброї, ані при купівлі набоїв.

Відповідно до правил Канадського законодавства кожне стрільбище може встановити додаткові вимоги до безпеки. Тому уважно ознайомлюйтесь з правилами відвідування кожного окремого стрільбища.

Ну все, як кажуть у нас на Канадщині: You're good to go!

Павло ZPG